Рослини Карпат під охороною

Список  рослин занесених до Червоної книги України, що зустрічаються в лісфонді ДП «Рахівське ЛДГ»

 

  • Айстра альпійська (Aster alpinus L.)
    Айстра альпійська (Aster alpinus L.)

    Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Compositae).
    Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
    Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Циркумполярний аркто-альпійський вид, диз’юнктивно поширений у Євразії, у Пн. Америці представлений окремим підвидом (subsp. vierhapperi Onno). У горах Середньої Європи досить рідкісний. В Україні — Карпати (Свидовець, Мармарош, Чорногора та Чивчин). Адм. регіони: Ів, Зк.
    Чисельність та структура популяцій: Відомі поодинокі локалітети (близько 10). Для більшості популяцій характерні неповночленні вікові спектри, без ювенільних та імматурних рослин насінневого походження, проте часто наявні такі рослини вегетативного походження. Чисельність у межах 5–15 рослин на 1 м2.
    Причини зміни чисельності: Випасання худоби та інші прояви господарської діяльності людини, у тому числі зривання на букети та викопування рослин для озеленення.
    Умови місцезростання: Субальпійський та альпійський пояси на висоті 1200–2000 м н.р.м., на схилах різної експозиції, переважно на слабко задернованих ділянках, у розщелинах скель, на осипищах та «полицях», в асоціаціях Achilleo (schurii)Dryadetum, Saxifrago (paniculatae)-Festucetum versicoloris, Thymo-Festucetum amethystinae та ін. (кл. Carici rupestris-Kobresietea bellardii, Elyno-Seslerietea). Ксеромезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з довгими горизонтальними та короткими висхідними кореневищами, мичкуватою кореневою системою й висхідними напіврозетковими надземнимии пагонами 5–25 см заввишки, які несуть верхівкові поодинокі кошики 2–5 см діаметром, крайові квітки з бузково-фіолетовою оцвітиною, серединні квітки з жовтою оцвітиною. Більшість листків зосереджена у прикореневих розетках, частина їх розташована на стеблах, усі листки короткочерешкові, з суцільними яйцеподібно-лопатчастими збіжними пластинками 5–8 см х 10–20 мм. Цвіте у липні– серпні, плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському БЗ. Доцільно встановити режим заповідності на Чивчині та моніторинг найбільш вразливих популяцій, зокрема, на Мармароші та Чорногорі. Заборонено збирання рослин та порушення місць зростання виду.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Широко культивують у ботанічних садах, альпінаріях та на приватних ділянка.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне.

     

  • Баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart.)
    Баранець звичайний (Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart. (Lycopodium selago L., Mirmau selago (L.) H.P.Fuchs))

    Таксономічна належність: Родина Баранцеві — Huperziaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Вид на пд. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Циркумполярний. У пн. півкулі від Арктики до зони широколистяних лісів, в лісовому та альпійському поясах гірських країн на пд. від межі суцільного поширення (Алтай, Кавказ). В Україні — Карпати (звичайно), Розточчя-Опілля, на Поліссі (зрідка). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Чк, Пл, Хр.
    Чисельність та структура популяцій: У рівнинних районах переважно поодинокі куртини і їх групи чисельністю до десяти. У Карпатах часто трапляються чисельністю по кілька десятків (сотень) куртин.
    Причини зміни чисельності: Не має підземних запасаючих органів і бічних бруньок, тому зламані пагони не відновлюються. Зникає внаслідок підвищення ценотичної конкуренції, не переносить лісових пожеж, рекреаційного навантаження.
    Умови місцезростання: У тінистих хвойних, мішаних та листяних лісах кл. Querco-Fagetea, Vaccinio-Piceetea. У Карпатах в альпійському та субальпійському поясах серед криволісся (союз Pinion mughi) де росте у складі лучних та пустищних угруповань на силікатовмісних субстратах (кл. Juncetea trifidi) та серед чагарників кл. Loiseleurio-Vaccinietea. Трапляється в угрупованнях скель лісового поясу (кл. Asplenietea trichomanis). Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Багаторічна вічнозелена трав’яна рослина 5–20 см заввишки. Стебло висхідне, рівно-дихотомічно розгалужене, по мірі наростання біля основи полягає і вкорінюється, формуючи куртинки до 1,5 м в діаметрі. Стебло густо вкрите лінійно-ланцетними філоїдами, у 8 вертикальних рядах. Спорангії у пазухах філоїдів. Спори дозрівають у серпні–вересні, спороношення закінчується навесні наступного року. Вегетативне розмноження вкоріненням полеглої частини стебла і за допомогою виводкових бруньок. В Україні представлений двома морфологічними відмінами. У Карпатах присутній H. selago subsp. appressa (Desv.) D.Löve ex Tzvel. A. Löve (Lycopodium selago L. vor appressum Desv.), що має дугоподібні, притиснуті до стебла філоїди світло-зеленого чи зеленого кольору.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ, у ПЗ «Ґорґани», Рівненському, «Розточчя» та «Черемський» і у Карпатському, «Вижницькому», «Деснянсько-Старогутському», Мезинському НПП та в низці РЛП, заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ. Заборонено суцільні рубки лісів, збирання та заготівлю рослин.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Факти успішної інтродукції поодинокі.
    Господарське та комерційне значення: Лікарське, фарбувальне, декоративне.

     

  • Беладонна звичайна (Atropa belladonna L)

    Беладонна звичайна (Atropa belladonna L.)
    Таксономічна належність:
    Родина Пасльонові — Solanaceae.
    Природоохоронний статус виду: Вразливий.
    Наукове значення: Реліктовий вид з вираженою ценофобною стратегією.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна, Пд. Європа, Середземномор’я, Балкани, Мала Азія, Кавказ. В Україні поширений на Закарпатті, у Карпатах, Передкарпатті, на Розточчі, Опіллі, Придністров’ї, у Криму (гірська частина). Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Кр.
    Чисельність та структура популяцій: Росте розсіяно поодинці або невеликими групами, іноді утворює на молодих зрубах або вздовж доріг чисельні зарослі, які поступово в міру формування лісу зменшуються. Здебільшого локальні популяції чисельно незначні, зберігають стабільну структуру, нормальні, різновікові. Спостерігається інтенсивне зменшення загального ареалу виду.
    Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, інтенсивне лісове господарство та посадка інтродукованих порід, заготівля лікарської сировини.
    Умови місцезростання: Багаті евтрофні букові та інші широколистяні ліси кл. Querco-Fagetea (порядки Fagetalia sylvatica, Dentario-Fagetalia), на просіках, зрубах, галявинах, серед чагарників (кл. UrticoSambucetea). Гемісциофіт, мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 60– 120 м заввишки з товстим багатоголовим кореневищем. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки до 20 см завдовжки, яйцеподібні, довгастоеліптичні, загострені. Квітки поодинокі, брудно-червонуватофіолетові, трубчасто-дзвоникоподібні, пониклі. Плід кругла чорна блискуча багатонасінна ягода. Цвіте у червні–липні, плодоносить у вересні. Розмножується насінням.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Ужанський», «Подільські Товтри», Карпатський, Карпатському БЗ, в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському ПЗ. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю лікарської сировини, порушення умов місцезростання.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах, культивують як лікарську рослину.
    Господарське та комерційне значення: Лікарське.

     

     

  • Еритроній собачий зуб (Erythronium dens-canis L.)

    Еритроній собачий зуб (Erythronium dens-canis L. (E. dens-canis L. subsp. albiflorum Kricsf., E. maculatum DC.))
    Таксономічна належність:
    Родина Лілійні — Liliaceae.
    Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
    Наукове значення: Середземноморсько-середньоєвропейський вид на сх. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична та Середня Європа, Середземномор’ я. В Україні — Карпати та Передкарпаття. Відокремлені локалітети існують у Пн. Поділлі та Центральному Поліссі. Адм. регіони: Жт, Лв, Ів, Зк, Чц.
    Чисельність та структура популяцій: У Карпатах та Прикарпатті зустрічається окремими групами невисокої щільності, зрідка — щільними заростями. У Центральному Поліссі — щільність незначна. Чисельність популяцій зменшується, в окремих локалітетах вид зник.
    Причини зміни чисельності: Інтенсивне ведення лісового господарства (рубки), зривання на букети, викопування цибулин, зміна гідрологічного режиму.
    Умови місцезростання: У Карпатах у передгірних дубово-грабових і гірських букових, буково-грабових, буководубових лісах, чагарниках. Переважно на висоті 200–1200 м н.р.м., окремі локалітети зафіксовані у субальпійському поясі. У Центральному Поліссі зростає у дубових, дубово-грабових, зрідка у сосново-дубових добре зволожених лісах. Займає екотонні угруповання на межі класів Quercetea robori-petraeae та союзу AlnoUlmion (кл. Querco-Fagetea). Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна рослина, ефемероїд. Цибулина яйцеподібно-циліндрична з 2–3 сидячими виводковими цибулинками, що своїм виглядом нагадують собачі зуби. Стебло пряме, 10–20 см заввишки, вгорі з однією, зрідка з двома пониклими квітками; в нижній половині — з двома майже супротивними листками. Листки яйцеподібно-ланцетні або довгасто-ланцетні, сизо-зелені, пурпурово-крапчасті, при основі звужені в черешок. Листочки оцвітини ланцетні або лінійно-ланцетні, до 30 мм завдовжки, 8–10 мм завширшки, рожеві або фіолетові, зрідка майже білі, при основі з білими або рудими плямками. Цвіте у березні–квітні, плодоносить у кінці травня. Розмножується насінням та вегетативно (дочірніми цибулинками).
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Карпатському БЗ, заказнику «Довгий брід» (Житомирська обл.). Слід відновити заказник біля с. Чемеринці (Перемишлянський р-н, Львівська обл.), контролювати стан популяцій. Заборонено викопування, збирання, продаж рослин, проведення суцільних рубок лісу, порушення гідрологічних умов зростання.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Національному ботсаду ім. М.М. Гришка НАН України, ботасаду ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ботсаду Ужгородського національного університету.
    Господарське та комерційне значення: Цінний декоративний вид.

     

     

  • Зозульки м`ясочервоні (пальчатокорінник м`ясочервоний) (Dactylorhiza incarnata (L.) Soy s.l.)

    Зозульки м'ясочервоні (пальчатокорінник м'ясочервоний) (Dactylorhiza incarnata (L.) Soó s.l. (D. cruenta (O.F.Müll.) Soó; D. ochroleuca (Boll) Holub; Dactylorchis incarnata (L.) Vermeulen, Orchis incarnata L., O. latifolia L., nom. rej.))
    Таксономічна належність:
    Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
    Природоохоронний статус виду: Вразливий.
    Наукове значення: Євразійський поліморфний вид, представлений численними відмінами.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Балкани, Мала та Середня Азія, Кавказ, Зх. Сибір, Джунгарія, Монголія. В Україні — Карпати, лісова зона, Лісостеп, Степ (рідко) та Гірський Крим. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Хс, Кр.
    Чисельність та структура популяцій: Популяції численні, від кількох до тисяч особин, нормального — типу, повно- і неповночленні, з правостороннім віковим спектром.
    Причини зміни чисельності: Осушення, освоєння земель, інтенсивне випасання, заростання луків.
    Умови місцезростання: Переважно на відкритих місцях, вологих і сирих, слабко кислих або нейтральних ґрунтах на евтрофних та мезотрофних болотах, заплавних та низинних луках, серед чагарників, на узліссях, в рідколіссях, світлих лісах, на торфовищах, тощо. В угрупованнях кл. Scheuchzerio-Caricetea nigrae, Alnetea glutinosae, Molinio-Arrhenatheretea тощо. Мезогігрофіт
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина, 20–60 см заввишки. Бульби 2–4-роздільні. Стебло товсте, улиснене до суцвіття. Листки (4–6) ланцетні, 15–20 cм завдовжки. Суцвіття — густий колос. Приквітки ланцетні, пурпурові. Квітки бузковорожеві або м’ясо-червоні (рідше майже білі), листочки оцвітини яйцеподібно-довгасті, 5–8 мм завдовжки; середній листочок зовнішнього кола з башличкоподібно загнутою верхівкою. Губа ромбоподібна, невиразно трилопатева, із пурпурово-фіолетовим рисунком, з країв дрібнозарубчаста. Цвіте у травні–липні. Плодоносить у серпні–жовтні. Поновлюється з насіння, або ризореституційним способом.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку ІІ CITES. Охороняється у Карпатському та Дунайському БЗ, «Розточчя », «Мис Мартьян», Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Рівненському, Черемському ПЗ, «Синевир», «Подільські Товтри», «Деснянсько-Старогутський», «Сколівські Бескиди », Карпатському, Шацькому, «Мезинському » та «Гомільшанські ліси» НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено меліоративні роботи, випасання, заготівлю рослин.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.
    Господарське та комерційне значення: Лікарське, декоративне.

     

  • Зозульки Фукса (пальчатокорінник Фукса) (Dactylorhiza incarnata (L.) Soy s.l.)

    Зозульки Фукса (пальчатокорінник Фукса) (Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soó (Orchis fuchsii Druce))
    Таксономічна належність:
    Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Євразійський вид на пд. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Скандинавський п-ів, Атлантична, Пн., Центральна, і Сх. Європа, Середземномор’я, Зх. і Сх. Сибір, Центр. Азія (пн. частина Монголії). В Україні — Карпати (Сх. Бескиди й Низькі полонини, Чорногора, Вулканічні Карпати, до 1380 м н.р.м.), Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, пн. частина Лісостепу, Степ (Харківська та Луганська обл.). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів,Тр, Зк, Хм, Пл, Чц, Хм, Пл, Хр, Лг.
    Чисельність та структура популяцій: У Карпатах і Передкарпатті поза загрозою. У рівнинних регіонах популяції нечисленні.
    Причини зміни чисельності: Викошування, випас худоби, зміна водного режиму місцезростань внаслідок меліорації, знищення рослин на букети та викопування бульб як лікарської сировини.
    Умови місцезростання: Заплавні луки, різні типи боліт, чорничні і брусничні сосняки, сирі мішані ліси, заболочені березняки, узлісся заболочених лісів, сирі лісові галявини, чагарники по краю боліт або озер, на бідних, іноді помірно багатих ґрунтах. У Карпатах росте в угрупованнях союзів Molinion, Galio-Abietion. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20– 50 см заввишки. Бульби 2–4-лопатеві. Листки численні, скупчені в нижній частині стебла яйцеподібно-довгасті, плямисті, вище 3–4 дрібніші, ланцетні. Суцвіття колосоподібне, циліндричне, багатоквіткове. Квітки яснолілові, іноді до майже білих. Губа глибоко трилопатева, середня лопать довша за бічні. Цвіте у червні–липні. Розмножується насінням, у культурі — ризореституційним способом.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до переліку CITES. Охороняється у Карпатському БЗ, Поліському, «Розточчя», «Ґорґани» ПЗ, Карпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницький», «ДеснянськоСтарогутський», «Сколівські Бескиди», Ужанському НПП, заказниках загальнодержавного значення «Плотниця» (Житомирська обл.) та «Лісники» (Київська обл.). Потребує режимів заповідності та заказності, постійного контролю за станом популяцій, особливо в сх. районах Лісостепу. Заборонено проведення меліоративних робіт, випас, викошування та зривання рослин.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Національному ботанічному саду НАН України ім. М.М. Гришка.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

  • Лілія лісова (Lilium martagon L.)

    Лілія лісова (Lilium martagon L.)

    Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Вид з диз’юнктивним ареалом, єдиний дикорослий вид роду Lilium L. в Україні, який скорочує своє поширення.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Євразійський вид: від Середньої, Пд. та Сх. Європи до Зх. і Сх. Сибіру (включаючи пн. частину Монголії). В Україні — в Карпатах, Закарпатті, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чн, Хм, Вн, Чк, Пл, Хр, Од.
    Чисельність та структура популяцій: Популяції містять від декількох одиниць до декількох десятків особин різного віку, які зростають групами. Інколи трапляються популяції з декількох сотень особин, зазвичай на освітлених місцях у рівнинних лісах. Місцезнаходження біля населених пунктів відчувають значний антропогенний прес, багато з них поступово зникають.
    Причини зміни чисельності: Рекреаційне навантаження, збирання на букети, викопування цибулин для пересаджування та як лікарської сировини. Рослина зникає внаслідок вирубування лісів, оскільки потребує часткового затінення.
    Умови місцезростання: Листяні та мішані ліси в мезотрофних умовах, насамперед, в їх освітлених місцях — на галявинах, узліссях. В Карпатах — у розріджених лісах, серед лісових та субальпійських лук — на добре зволожених місцях. Всюди трапляється спорадично. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 50– 150 см заввишки. Цибулина яйцеподібної форми, черепитчаста, жовта. Стебло зелене, під суцвіттям безлисте, середні листки по 5–6 в кільцях. Суцвіття китицеподібне, квітки повислі, на довгих квітконіжках, яснопурпурові з темно-фіолетовими плямочками, ароматні, зібрані у негусту китицю. Трапляються рослини із іншим забарвленням квітів — жовто-оранжевим, червоним та ін. При розквітанні листочки-оцвітини закручуються угору, між ними звисають довгий зігнутий стовпчик та шість довгих тичинок. Плід шестигранна коробочка, яка при дозріванні розтріскується на три частини. Цвіте в червні–липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно, утворюючи дочірні цибулинки.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Потребує уваги охорона виду на Лівобережній Україні. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях лісової та лісостепової зони — Карпатському БЗ, ПЗ «Розточчя», «Медобори», Рівненському, ННП Шацькому, «Подільські Товтри», в багатьох заказниках. Заборонено зривання та викопування рослин, рубку лісу.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікувальне, медоносне.

     

  • Любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich.)

    Любка дволиста (Platanthera bifolia (L.) Rich. (Orchis bifolia L.))
    Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві — Orchidaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Європейсько-середземноморський неморальний вид, що має складну біологію розвитку.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Кавказ, Сибір, Центральна і Мала Азія. В Україні — Карпати, Розточчя, Опілля, Полісся, пн. Лісостеп, Степ (дуже рідко), Крим. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Кр.
    Чисельність та структура популяцій: Чисельні популяції відомі лише в Карпатах (до 1000 особин), дуже рідко на Поділлі (до 500–700 особин), на решті території — по 15–20 рослин з повночленним віковим спектром.
    Причини зміни чисельності: Рубки лісів, меліоративні заходи, рекреаційні навантаження, зривання квітів, заготівля бульб.
    Умови місцезростання: У Карпатах — найчастіше на післялісових луках, та у розріджених букових лісах, серед чагарників, на узліссях, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea, Molinio-Arrhenatheretea, Nardo-Callunetea, Vaccinio-Piceeta. На Зх. Поліссі вид є компонентом неморальних теплолюбних грабових дібров та змішаних дубовососнових лісів. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20– 60 см заввишки. Бульби цілісні, овальні. Стебло високе, струнке, при основі обгорнуте 2–3 бурими піхвами, листків 4–6, нижні 2–3 великі, еліптичні, зближені при основі стебла. Суцвіття китицеподібне, циліндричне, негусте, 10–25 см завдовжки. Квітки великі, білі, пахучі. Губа довга, лінійна, спрямована донизу, значно довша за інші листочки оцвітини. Шпорець зігнутий, в 1,5–2 рази довший за зав’язь. Цвіте у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням. Рослина зацвітає на 11-му році життя. Тривалість життя до 27 років.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку II CITES. Охороняється в Карпатському БЗ, в Канівському, Поліському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани», Рівненському ПЗ, в Карпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницькому», «Подільські Товтри», Яворівському, «ДеснянськоСтарогутському», «Мезинському», «Сколівські Бескиди», «Ужанському» НПП. Потребує режимів заповідності та заказного. Заборонено заготівлю рослин та порушення умов місцезростання.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в ботанічних садах.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

  • Місячниця оживаюча (лунарія оживаюча) (Lunaria rediviva L.)

    Місячниця оживаюча (лунарія оживаюча) (Lunaria rediviva L.)
    Таксономічна належність: Родина Капустяні (Хрестоцвіті) — Brassicaceae (Cruciferae).
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Гірський вид з ексклавами на рівнині, де має диз’юнктивне поширення.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Зх. та Центральна Європа (звичайно), Сх. Європа (рідко). В Україні — Закарпаття, Карпати, Розточчя, Опілля, Зх. Поділля, Покуття, ізольовані місцезнаходження на Центральному Поділлі та відрогах Середньоруської височини. Адм. регіони: Рв, См, Зк, Чц, Ів, Лв, Тр, Хм, Вн.
    Чисельність та структура популяцій: У Карпатах і на прилеглих територіях популяції численні, вид нерідко виступає домінантом і здатний до експансії. На рівнинних територіях популяції локальні, до кількох десятків м2. У структурі представлені всі вікові групи.
    Причини зміни чисельності: На рівнинних територіях вид зникає в місцях суцільних рубок, надмірного випасу худоби, прямого знищення біотопів.
    Умови місцезростання: У горах вид має широку еколого-ценотичну амплітуду і трапляється в тінистих листяних лісах на свіжих збагачених карбонатами ґрунтах в угруповання кл. Querco-Fagetea, часто на змитих і навіть кам’янистих осипах. На рівнині приурочений до перезволожених багатих ґрунтів, характерних для союзу Alno-Ulmion з домінуванням ясена. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна безрозеткова рослина до 150 см заввишки. Стебла прямостоячі або висхідні, у верхній частині розгалужені. Листки великі, глибокосерцеподібні, загострені, нерівномірно-гострозубчасті, на довгих черешках. Суцвіття китиця. Квітки на горизонтально відхилених квітконіжках 10– 14 мм завдовжки, які при цвітінні видовжуються. Чотири чашолистики 5–6 мм завдовжки, зовнішні мішкоподібні, ширші за внутрішні. Пелюстки (чотири) світлолілові, фіолетові або білі, 15–20 мм завдовжки. Стручечки звислі, еліптичні, на верхівці і при основі гострі, 30–90 мм завдовжки, 15–35 мм завширшки, щільно стиснуті. Насінина 7–10 мм завдовжки, 4–6 мм завширшки. Розмножується насінням, рідше кореневищами.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ, ПЗ «Медобори», «Ґорґани», НПП «Синєвир», «Вижницький», «Подільські Товтри», Яворівський, Ужанський, Карпатський, «Сколівські Бескиди», ряді заказників та пам’яток природи. У Карпатах загрози популяціям не існує. На рівнині заборонено проведення суцільних вирубок, зміну гідрологічного режиму, надмірне випасання худоби, збирання рослин.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у багатьох ботанічних садах, парках. Можливо, дичавіє.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське, ефіроолійне.

  • Підсніжник білосніжний (підсніжник звичайний) (Galanthus nivalis L.)

    Підсніжник білосніжний (підсніжник звичайний) (Galanthus nivalis L.)

    Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amarylidaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна Європа, Середземномор’я, Передкавказзя. В Україні — переважно в Правобережному Лісостепу, Карпатах, Передкарпатті, Зх. Поділлі, Розточчі, рідше на Правобережному Поліссі, рідко — в Лівобережному Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Пл, Од, Мк.
    Чисельність та структура популяцій: Популяції здебільшого численні, вид в багатьох місцях навесні аспектує. Проте біля населених пунктів і місць відпочинку популяції регресують і зникають (від м. Києва у повоєнний час межа поширення відсунулась на 50–60 км). Спостерігається тенденція до зменшення кількості квітучих особин.
    Причини зміни чисельності: Масове зривання на букети, переважно для продажу, викопування цибулин, рекреаційне навантаження.
    Умови місцезростання: Листяні ліси, переважно дубові та грабоводубові (кл. Querco-Fagetea), галявини, узлісся, чагарники (кл. Rhamno-Prunetea; кл. UrticoSambucetea), на багатих, достатньо зволожених ґрунтах. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ранньовесняний ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 8–20 см заввишки із підземною цибулиною, обгорнутою трьома бурими шкірястими лусками. Прикореневі листки (2) лінійні, сірувато-зелені, виходять із піхвових лусок. Стебло прямостояче. Квітки на пониклих квітконіжках, поодиноко виходять із піхов приквітка. Зовнішніх листочків оцвітини 3, вони білі, видовжені; внутрішні листочки (3) вдвічі коротші, дзвоникоподібні, прямі, із зеленкуватою плямкою на кінці. Плід тригнізда коробочка. Цвіте в березні–квітні, плодоносить в травні–липні. Розмножується цибулинами та насінням.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Проводяться громадські акції з охорони первоцвітів. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях Правобережжя, великі популяції в Карпатському БЗ, Карпатському та «Вижницькому» НПП, в ПЗ «Медобори» та ін., на Лівобережжі — в НПП Ічнянський. Необхідно посилити інформованість населення, контролювати заборону продажу та стан популяцій. Заборонено несанкціоновану заготівлю та продаж, порушення умов місцезростання.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в багатьох ботанічних садах та парках, інколи на присадибних ділянках.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне.

  • Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L)

    Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L. (Bulbocodium autumnale (L.) L.))
    Таксономічна належність: Родина Пізньоцвітові — Colchicaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Вид, що знаходиться на сх. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Охоплює переважно Зх. та Центральну Європу (Великобританія, Данія, Франція, Німеччина, Чехія), а також Пд. (Іспанія, Італія Болгарія, Сербія, Хорватія) та Сх. Європу (Угорщина, Словаччина, Польща, Україна). В Україні — Карпати (переважно в передгір’ях та нижньому гірському поясі, рідше до 1100 м н.р.м.) Зрідка заходить на Поділля та Полісся. Адм. регіони: Жт, Кв, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц.
    Чисельність та структура популяцій: Локалітети займають площу від 0,3–0,4 до 5–6 га. Просторова структура у порушених екотопах (пасовища) — контагіозна, а у близьких до оптимуму — дифузно-контагіозна. Щільність популяцій складає 20(30)–60(70) особин на 1 м2. За віковою структурою популяції належать до молодих повночленних нормального типу. Здебільшого переважають ювенільні та віргінільні особини. У динаміці популяцій спостерігаються дрібномасштабні флюктуації.
    Причини зміни чисельності: популяції. Інтенсивно зривається на букети, викопується для пересадження, витоптується худобою, знищується при розорюванні лук.
    Умови місцезростання: Зустрічається у садах, на вторинних луках, пасовищах, сінокосах, на заплавних луках, гірських схилах, що відносяться до кл. MolinioArrhenatheretea та Sedo-Scleranthetea, на свіжих дерново-підзолистих та бурих лісових ґрунтах. Мезогігрофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Трав’яний багаторічник, бульбоцибулинний осінній геоефемероїд з тривалим (більше 25 років) життєвим циклом. Листки широколанцетні із загостреною верхівкою розмірами 12–30 см х 1,5–7 см. Квіток у середньому 2–5, оцвітина рожева або пурпурова. Сегменти оцвітини еліптичні 4–7 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у вересні–жовтні, плодоносить у травні–липні наступного року. Розмножується насінням та вегетативно.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на територіях Карпатського БЗ, Карпатського, «Вижницький», «Гуцульщина», «Сколівські Бескиди», «Ужанський» НПП та низки заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено несанкціоноване збирання рослин, порушення умов місцезростань.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в ботанічних садах.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне та лікарське; отруйний вид, містить калхецин.

  • Скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq)

    Скополія карніолійська (Scopolia carniolica Jacq.)

    Таксономічна належність: Родина Пасльонові — Solanaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Центральноєвропейсько-кавказький вид на пн.-сх. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна (пд.) та Пд. Європа (Австрія, Італія, Хорватія, Сербія), Сх. Європа (пд. Польща, Словакія, гірська частина Угорщини, Румунія, Молдова, Україна), Пн. Кавказ, Зх. Закавказзя. В Україні проходить пн.-сх. межа європейської частини ареалу виду по лінії Львів Рівне — Новоград-Волинський — Житомир — Біла Церква — Канів — Знам’янка — Умань — Вапнярка. Адм. регіони: Рв, Жт, Кв, Лв, Ів, Зк, Чц, Вн, Чк, Кд.
    Чисельність та структура популяцій: Популяції з нечисленних куртин, площею 5–15 м2, зрідка трапляються суцільні зарослі на площі 1,5–5 га. Їх середня щільність — 5–10 рослин на 1 м2, максимальна щільність — 42 пагони на 1 м2.
    Причини зміни чисельності: Вирубки лісів, заготівля лікарської сировини.
    Умови місцезростання: Тінисті, листяні, багаті поживними речовинами, свіжі та вологі ліси союзів Fagion sylvaticae та Carpinion betuli (кл. QuercoFagetea). Інколи має високе проективне покриття і домінує у весняній синузії. В Українських Карпатах вид піднімається до 1000 м. н. р. м., переважно в поясі букових лісів. В рівнинній частині — у вигляді окремих ізольованих популяцій. Мезофіт, сциофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина, 50–80 см заввишки, з м’ясистим слабкорозгалуженим кореневищем. Стебла розгалужені. Листки великі, еліптичні, на верхівці зубчасті, яйцеподібно-видовжені. Квітки поодинокі, трубчасто-дзвоникоподібні, пониклі, пурпурово-коричневі, в середині жовтувато-бурі. Цвіте в квітні–червні, плодоносить в липні–серпні. Розмножується переважно вегетативно (наростання та галуження кореневищ), рідше насінням.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ та Канівському, «Медобори» ПЗ, також в Карпатському, «Ужанському », «Синевир», «Сколівські Бескиди» НПП. Необхідно створити ботанічні заказники поблизу сх. межі ареалу. Заборонено збирання рослин, зміна умов місцезростань (суцільні рубки).
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в багатьох ботанічних садах: Національному ім. М.М. Гришка НАН України, Кам’янець-Подільському, Львівського, Київського, Ужгородського, Чернівецького, Українського лісотехнічного університетів, дендропарку «Софіївка» НАН України. У Національному ботанічному саду НАН України сформувались гомеостатичні інтродукційні популяції, які за своєю структурою подібні до природних популяцій виду.
    Господарське та комерційне значення: Лікарське, декоративне.

  • Тис ягідний (негній-дерево) (Taxus baccata L.)

    Тис ягідний (негній-дерево) (Taxus baccata L.)

    Таксономічна належність: Родина Тисові — Taxaceae.
    Природоохоронний статус виду: Вразливий.
    Наукове значення: Рідкісний реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Зх., Центральна та Пд.-Сх. Європа, гірські масиви Середземномор’я, Кавказ, Близький Схід. На пд. до Азорських о-вів, Північної Африки та Ірану. В Україні — Карпати (Передкарпаття, Закарпаття), Гірський Крим. Адм. регіони: Лв, Ів, Зк, Чц, Кр.
    Чисельність та структура популяцій: У Карпатах є значна кількість ізольованих популяцій, із яких найбільша у заказнику «Княж-Двір» (біля 22 тис. екз.). Зрідка трапляється у інших місцях та Закарпатті — Карпатський БЗ, Великобичківський, Межигірський, Усть-Чорнянський, Ясинський лісокомбінати. У Гірському Криму групами або поодиноко від Карабі-яйли до АйПетрі. Найчисельніші популяції у долині р. Бельбек (с. Вел. Садове) (2 тис. екз.), Великий Каньйон Криму (400 екз.), г. Тирки (с. Генеральське) (800 екз.). Найстаріші дерева мають вік понад 1000 р. і діаметр до 1,5 м (ур. Уч-Кош).
    Причини зміни чисельності: Лімітує комплекс природних факторів: кліматичні, едафічні (наявність карбонатів), ценотичні та господарська діяльність (вирубування заради цінної деревини).
    Умови місцезростання: У Карпатах росте двома смугами, пов’язаними з поширенням букових лісів: північний макросхил від 400 до 800 м н.р.м., пд. — 600–900 м н.р.м. в Гірському Криму — у верхній частині пд. (700–1200 м н.р.м.) та на пн. (500–1200 м н.р.м.) макросхилі Головної та Другої гряди. Приурочені до тінистих неморальних лісів на бурих евтрофних ґрунтах на карбонатах, в ущелинах, на скелях, крутих схилах, в умовах специфічного мікроклімату (високої вологості повітря, затінення). Росте в другому деревному ярусі в Карпатах — букових та ялицево-букових лісів (союз CephalantheroFagion, кл. Querco-Fagetea), у Криму — скельнодубових та букових лісів (союз Dentario-quinquefoliiFagion sylvaticae). Мезофіт, умброфіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Хвойне дерево або кущ 3–16 м заввишки, з пластинчатою або гладкою корою. Тривалість життя до 1–3 тис. років. Деревина міцна, червоного кольору. Хвоя голкоподібнолінійна, зверху темно-зелена, блискуча, знизу — світло-зелена, матова. Насіння оточене соковитим червоним арилюсом. Запилюється у квітні–травні. Плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Угруповання занесені до Зеленої книги України, Охороняють в Карпатському БЗ, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ та ряді заказників, зокрема, «Княж-Двір». Заборонено порушення місць зростання, рубки та обрізку окремих частин дерева, пересадка.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують досить широко.
    Господарське та комерційне значення: Декоративний (художні промисли, народні обряди, вінки), як будівельний матеріал, для озеленення, лікарське, фітонцидне. Отруйна рослина.

  • Цибуля ведмежа (черемша) (Allium ursinum L)

    Цибуля ведмежа (черемша) (Allium ursinum L. (A. ucrainicum (Kleopow et Oxner) Bordz.; A. ursinum L. subsp. ucrainicum Kleopow et Oxner, A. ursinum var. ucrainicum (Kleopow et Oxner) Soó))
    Таксономічна належність: Родина Цибулеві — Alliaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Середньоєвропейський гірський вид, представлений в Україні окремим підвидом; пізньовесняний ефемероїд.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична, Середня та Сх. Європа, Середземномор’я, Скандинавія, Кавказ, Мала Азія. В Україні — Полісся (зрідка), Лісостеп (в основному Правобережний), Карпати та Передкарпаття — спорадично, сх. частина Лісостепу (зрідка). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Пл, Хр.
    Чисельність та структура популяцій: Вид є сезонним домінантом, панує навесні в трав’яному покриві лісів в окремих місцях на площі до декількох сотень га. В популяціях переважають особини передгенеративних стадій розвитку, квітуючі особини складають 20–30% від загальної чисельності.
    Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, внаслідок чого вразливий до дії антропогенних факторів (суцільні рубки лісів, осушувальна меліорація, зрізання листя та витоптування рослин в процесі заготівлі як харчової та лікарської сировини).
    Умови місцезростання: Затінені широколистяні та мішані ліси порядку Fagetalia sylvaticae. Надає перевагу багатим гумусом свіжим та вологим некислим ґрунтам. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20–40 см заввишки. Цибулина довгаста, без покривних лусок, має одну луску, яка являє собою основу листка. Стебло тригранне або напівциліндричне, виповнене, довше за листя або такої ж довжини. Листки (2–3) еліптичноланцетні 10–20 см завдовжки та 3–6 см завширшки, поступово звужуються у довгий (10–20 см) черешок. Покривало опадне. Суцвіття напівкулястий 10–30-квітковий зонтик. Листочки оцвітини білі. Плід майже куляста тригранна коробочка. Цвіте в травні–червні. Розмножується насінням та вегетативно — цибулинами.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Канівському, Рівненському, «Медобори» ПЗ, Карпатському, Мезинському, Голосіївському, «Вижницький», «Подільські товтри», «Синевир», «Сколівські Бескиди», «Ужанський», «Яворівський» НПП, на території низки заказників і пам’яток природи. Необхідне створення заказників на Лівобережжі Дніпра, контроль стану популяцій. Заборонено суцільні рубки лісів, проведення осушувальних меліоративних робіт, заготівлю та торгівлю рослинами.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
    Господарське та комерційне значення: Харчове, лікарське, декоративне.

  • Шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus Herb)

    Шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus Herb. (C. banaticus Heuff., nom. illeg.; C. vernus auct. non (L.) Hill, p.p.))
    Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae.
    Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
    Наукове значення: Карпатсько-балканський монтанноальпійський вид на пн.-сх. межі ареалу.
    Ареал виду та його поширення в Україні: Сх. та Пд. Карпати, Балкани. В Україні — Карпати (усі висотні пояси), Передкарпаття, Прут-Дністровське межиріччя (Хотинська височина), Зх. Поділля. Адм. регіони: Вл, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Од.
    Чисельність та структура популяцій: Утворює багаточисельні, великі за площею, здебільшого повночленні популяції. Переважна більшість популяцій характеризується лівостороннім віковим спектром. Частка ювенільних та імматурних особин у популяціях у кілька разів більша за частку генеративних. Просторова структура слабкодифузна. Максимальна щільність популяцій становить 20–100 особин на м2.
    Причини зміни чисельності: Як декоративна рослина інтенсивно зривається на букети, викопується для продажу та пересадки на присадибні ділянки. В околицях міст потерпає від надмірної рекреації. На межі ареалу зазнає негативних впливів у зв’язку з освоєнням характерних для виду екотопів.
    Умови місцезростання: У рівнинних, передгірських та середньогірських місцевостях приурочений переважно до лісових фітоценозів, у високогірських — є компонентом лучних угруповань. Оптимум поширення виду в угрупованнях класів Juncetea trifidi, Calluno-Ulicetea, MolinioArrhenatheretea, Querco-Fagetea. Мезофіт.
    Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10–19 см заввишки. Бульбоцибулина округла, 10–12 мм завширшки, трохи сплюснута зверху та знизу, вкрита темно-коричневою тунікою, утвореною сухими лускоподібними низовими листками. Листки (2–3 шт.) 2–7 мм завширшки, лінійні, 8–17 см завдовжки, з загорнутими краями та сріблястою смужкою по осі вздовж усього листка. Квітки поодинокі. Оцвітина фіалкового кольору, проста, віночкоподібна, 9–13 см завдовжки. Цвіте у березні–квітні. Плодоносить у травні–липні. Плід — тригнізда коробочка. Розмножується насінням, рідше бульбоцибулинами. Розповсюдження насіння відбувається шляхом автохорії та мірмекохорії.
    Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території Карпатського БЗ, «Медобори» та ПЗ «Ґорґани», Карпатського, «Синевир», «Вижницький», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди» НПП та низки заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. Заборонено збирання витоптування, організацію нових місць рекреації, надмірний випас, викопування бульбоцибулин.
    Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у ботанічних садах.
    Господарське та комерційне значення: Декоративне.