ЗМІ про нас – ДП “Рахівське ЛДГ”

Газета “Зоря Рахівщини” від 20 серпня 2016 року

Наші пріоритети – лісогосподарські, лісокультурні та лісозахисні роботи

Богданське лісництво – одне зі структурних підрозділів ДП «Рахівське ЛДГ». Його лісові угіддя та інфраструктура розташовані на території трьох сіл: Розтоків, Видрички та Богдана. Територіально межує з Говерлянським, Квасівським та Рахівським лісництвами. Площа угідь, які охоплюємо та на яких ведемо господарство, складає 5526 га. В основному тут ростуть хвойні породи – ялина, ялиця, а також трапляються твердолистяні – бук, клен, ясен. Також маємо особливо цінні для збереження ліси, а саме: буферна зона – 481 га; пам’ятка природи місцевого значення мінеральне джерело в урочищі «Шешулець»; рекреаційно-оздоровчі ліси (листяні та мішані) за межами зелених зон – 409 га; постійні лісонасіннєві ділянки породи ялина – 20 га; плюсові дерева породи модрина європейська – 50 га; старовікові насадження – 67,5 га; осередки рідкісних рослин – 2 га підсніжника звичайного, арніки гірської – 5 га.

На території лісництва водяться рідкісні тварини (місце стацій) ведмідь бурий, рись звичайна, борсук звичайний. Все це моніторять і охороняють 35 працівників, 14 з яких – майстри лісу, які докладають максимум зусиль для догляду за лісовими насадженнями та вживають необхідні заходи для їхнього збереження.

Пріоритетні напрямки діяльності лісництва – лісогосподарські, лісокультурні та лісозахисні роботи, що виконуються на основі виробничо-фінансового плану, який складається відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства. За перше півріччя виконано 70% затвердженого виробничо-фінансового плану року. За цей період ми заліснили 12,4 гектарів зрубу, ще 32,1 га відвели під природне поновлення та посіяли сіянців ялиці та ялини на площі 0,02 га. Також проведено рубки догляду за лісом, а саме: освітлення – на площі 32,1 га, прочищення – на 31 га. Здійснено санітарно-оздоровчі заходи хворих дерев методом санітарних рубок. Лісосіки головного користування пройдені рубкою на 65%. 30 відсотків деревини заготовляємо силами двох власних бригад лісорубів. Решта лісфонду освоюють місцеві підрядники – ПП „Мета Плюс”, „Олеся Д”, „Біла Тиса”, „Мегора”, в яких працюють жителі богданської долини. Здійснюємо комплекс заходів щодо належної підготовки сил та засобів пожежогасіння в лісах на пожежонебезпечний період, оскільки середній клас пожежної небезпеки становить 2,79. Маємо пересувний пожежний модуль.

До нашої інфраструктури належать також розсадники лісокультур, кілька лісових стежок, доріг, мостів і містків, годівниць та солонців для звірів, а також будівля лісництва. Завдяки зусиллям лісничого Богданського лісництва М.Ю.Грапинюка, який багато років очолює підрозділ, у колективі створена належна виробничо-творча атмосфера, де люди відчувають моральну підтримку, що є запорукою злагодженої роботи та відмінних результатів праці.

Стараємося тісно співпрацювати з місцевим населенням. Минулого року здано в експлуатацію 0,5 км дороги в урочищі Павлик, де зараз господарі мають доступ до сінокісних ділянок в урочищі Середній. Також тут побудовано два мости. В урочищі Богдан зроблено регуляцію річки, углиблено потік та підсипано дорогу. Згідно зі списками, які отримуємо у сільських радах, виписуємо дрова на франко-лісосіці, для людей, що мешкають у верхів’ях гір.

Всі ці здобутки – це плідна праця нашого колективу, а саме майстрів лісу В.В. Баранюк, О.М. Баранюк, О.О. Баранюк, лісорубів Ю.М. Приймак, П.М. Юраш, П.В. Бочкор та інших.

Параска ЩЕРБА,

помічник лісничого Богданського лісництва.

Газета “Зоря Рахівщини” від 23 липня 2016 року

Сезонні періоди у харчуванні ведмедя рудого

Бурий ведмідь – найпоширеніший вид клишоногих у всьому світі. Природоохоронний статус виду – зникаючий

Ведмеді живуть у суцільних лісових масивах, але в пошуках поживи можуть виходити на поля, полонини, навідуватись на пасіки і в сади. Живляться різноманітними кореневищами, бульбами, зеленими частинами рослин, насінням, ягодами, плодами. З-під каміння, трухлявих пеньків, мурашників добувають комах та личинок, мурашок і мурашиних лялечок, черв’яків, ящірок, жаб, дрібних мишоподібних гризунів. Там, де багато ягід, грибів, іншого корму, ведмідь проходить за добу 2-3 км, якщо кормів обмаль – 7-10 км. У пошуках їжі в горах ведмеді здійснюють вертикальні сезонні міграції. Якщо кормів не вистачає, особливо навесні, нападають на диких ратичних і свійську худобу. Випадків нападів на людей саме через голод в нашому регіоні не зареєстровано.

Влітку деякі особини нападають на домашню худобу, яка перебуває на пасовищах, здебільшого на полонинах, поблизу місць перебування ведмедів. Звірам потрібні не тільки органічні, а й мінеральні речовини. Саме останніх часто не вистачає у кормах. Особливо бракує натрію: в рослинах його мало, а він необхідний, насамперед, для росту організму і нормального обміну речовин. Для поповнення нестачі натрію, тварини лижуть кам’яну сіль, тому навесні та влітку нерідко відвідують викладені в лісі солонці, особливо ведмедиці. Часто спостерігаються випадки, коли ведмеді руйнують закриті солонці, чим завдають шкоди мисливському господарству.

Близько 70% харчування ведмедя рудого в Карпатах становить рослинна їжа, якої він найбільше споживає влітку. За доброї кормової бази до осені тварина нагулює достатню кількість жиру, приблизно до третини ваги тіла, що дає йому можливість успішно перебути зиму в стані сну в барлозі. Звичайно ведмеді поїдають якусь визначену частину рослини: листя чи стебла, плоди, кореневища, ягоди тощо. Але навесні, з початком росту трав, звірі пасуться, як корови, на лісових галявинах, лісосіках, полонинах. І все-таки, незважаючи на те, що ведмідь харчується рослинністю й основні запаси жиру для зимівлі переважно накопичує за рахунок поїдання нажировувальних кормів, він не втратить нагоди, щоб у зручній ситуації напасти на кабана, чи на козулю, оленя, а то і на домашніх тварин – коня, корову, вівцю і т. д., особливо вночі на полонинах.

Повсюдно ведмеді розоряють мурашники, щоб поласувати личинками, лялечками та й самими комахами, і найчастіше проковтують їх разом з будівельним сміттям, добувають також інших комах, їхніх личинок, руйнуючи при цьому гнилі пні і колоди, віддирають підгнилу кору з впалих дерев, перевертають камені.

Ведмідь – серйозний ворог вуликового бджільництва. Він може перевернути кілька вуликів, добиратися до гнізд ос, що водяться на землі. Кількість нападів ведмедя на пасіки за роками різна, відповідно до врожайності на його території основних рослинних кормів.

Для більшості ведмедів літньо-осінній період характеризується заміною у харчуванні трав’яної рослинності на нажировувальний корм – ягоди брусниці, горобини, букового насіння тощо. Продовжується і харчування чорницею, якщо ягоди не опадають. Уся їхня енергія спрямована на споживання якомога більшої кількості корму найбільшої калорійності. У перервах між основними годівлями хижаки інтенсивно розшукують мишей, як навесні, починають руйнувати мурашники, а звірі, котрі мають досвід полювання на ратичних, – намагаються вполювати велику тварину. Цей період – критичний у річному циклі життя ведмедя рудого, тому що саме він визначає не тільки можливості переживання звіром безкормного зимового періоду, але і благополуччя потомства, яке народжується в барлозі, переживання у стані активності голодного весняного періоду і готовність самців до гону. У неврожайні роки звірі в цей період починають мігрувати у пошуках корму, причому міграції тривають до настання зими.

Деякі ведмеді бродять і узимку, поки не загинуть від нестачі корму або від рук браконьєра. В такі роки харчова поведінка ведмедів значно змінюється, часто реєструють випадки канібалізму. Бродять лісом переважно великі самці, а самиці з ведмежатами і молодими звірами залишаються на місцях. Масові міграції починаються у неврожайні роки туди, де є букове насіння та інший корм. Цей вид харчування легкодоступний і він змінює поведінки ведмедів. Самиці, що мають ведмежат, не здійснюють тривалих переходів, міграційна поведінка таких самок пригнічується материнським інстинктом.

Осінній (голодний) період характеризується для високогірної зони Карпат зменшенням наявності основних кормів. З початком перших снігопадів спостерігається перехід звірів у зимові стації, зниження рухової активності й припинення харчування перед заляганням у сплячку. Цей період триває близько місяця, протягом якого ведмеді перебувають на невеликій території і багато лежать. Іноді можна спостерігати погризи ведмедями кори горобини та ліщини, і дуже рідко сонний звір, котрий зажирів, з’їсть засохлу ягоду чи пучок хвої.

Сезонні періоди у харчуванні ведмедя рудого визначаються не тільки можливістю використання ним різних, зазвичай рослинних, кормів, але і тісно пов’язані зі статтю, віком та розмірами окремих особин популяції. Ведмідь, який веде самотній і поодиноко-сімейний спосіб життя, переміщується територією, заселеною іншими ведмедями у терміни, найбільш оптимальні для найкращого збереження життєздатності виду в конкретному регіоні. При цьому цикли переживання умовно-голодного періоду і різні форми поведінки взаємозалежні із забезпеченістю конкретного регіону визначеними кормами та особливостями їх вживання. Харчові адаптації в підсумку визначають виживання цього виду в біоценозах, де немає можливості регулярного харчування його як хижака тваринними кормами.

a-527

Володимир КАБАЛЬ,

лісничий Устєріцького лісництва ДП «Рахівське ЛДГ».

Газета “Зоря Рахівщини” від 11 червня 2016 року

Чудова природа – безцінне багатство Карпат!

ДП „Рахівське ЛДГ” – одне із трьох у нашому районі, угіддя якого розташовані територіально у відрогах Чорногірського, Свидовецького та Марамороського масивів Українських Карпат. Відповідно, флора і фауна має певні відмінності, зумовлені різницею природних ландшафтів цих гірських утворень. Це, наприклад, помітно на складі деревостанів, тваринного світу, за наявності багатьох представників рослин, серед яких чимало ендеміків, занесені до Червоної книги України. Зокрема, до таких належать: рододендрон, білотка альпійська, сон білий, шафран Гейфеля, пізньоцвіт осінній, лілія лісова, підсніжник звичайний, еритроній (собачий зуб) та десятки інших видів. Численні річки, потічки й озера теж зачаровують красою, дзеркально чистою джерельною водою. Не кажучи про ландшафтні, рельєфні відмінності. Вони такі в різних із згаданих місцевостей зон розташування по висотності над рівнем моря, що у подорожуючих нашими горами часом аж дух перехоплює. Саме це біологічне й інше різноманіття приваблює, захоплює чисельних туристів, милує погляд, дає душевну насолоду, дивує милозданністю природи…

Часто у різних виданнях читаємо, слухаємо передачі на телебаченні, по радіо про унікальність Долини нарцисів біля Хуста, яка входить до природоохоронних об’єктів Карпатського біосферного заповідника, є, можна сказати, єдиною у світі, яка збереглася від льодовикового періоду за масовим місцезростанням цього Червонокнижного виду рослини на рівнинному рівні (180 м. н. р. м.). Але мало хто знає, що нарцис вузьколистий (латинська назва Narcissus angustifolius subsp. radiiflorus) окремими ділянками росте і високо в горах Карпатах, зокрема, і в наших угіддях. Одне із таких місць – полонина у Квасах, що знаходиться на угіддях місцевого лісництва ДП „Рахівське лісодослідне господарство ”, у буферній зоні Карпатського біосферного заповідника (територія ЛДГ без вилучення). Інформуємо, що в лісодослідному господарстві буде проходити сертифікація лісів міжнародною аудиторською компанією. Згідно критеріїв і принципів сертифікації, у п. 6, 8 зокрема, записано, що проведення лісового господарства повинно забезпечувати збереження лісового біорізноманіття і пов’язаних із ним цінностей, водних ресурсів, ґрунтів, а також унікальних і нестійких лісових екосистем і ландшафтів, підтримуючи тим самим екологічні функції і цілісність лісу.

До системи запобіжних заходів задля цього на підприємстві діє чітка система взагалі, в т. ч. й для згаданої буферної зони. Тобто, особливо вразливі, нестійкі екосистеми знаходяться під особливим наглядом і контролем лісівників. Наприклад, кожен із майстрів лісу облікує такі екосистеми, паспортизує за видами рослин і тварин, моніторить їх розвиток, періодично звітує про це відповідні служби. І, звичайно, охороняє, вживає заходів для примноження об’єктів, досліджень і охорони. Наведу такі дані. Нарцис вузьколистий на Браївці займає площу більше 1,0 га. Паспортизація її здійснюється впродовж багатьох десятиліть. Минають роки, змінюються працівники, але природне оселище лісових ендеміків продовжує жити, радувати первозданною красою людське око, приносити насолоду. Бо лісівники оберігають цю екосистему від негативного впливу. Тут заборонено господарську діяльність, що негативно впливає на місця зростання квітів, їхнє зривання, бо вони дуже вразливі на ці впливи, можуть зникнути назавжди, позбавивши нас краси і духовної насолоди. Природі може бути завдано непоправної шкоди, вона збідніє на важливу часточку власного створіння, яка її єднає. Це стосується не лише нарциса вузьколистого, а й десятків, сотень інших видів рослин і тварин, які населяють наші ліси, гори, водойми… Тож бережімо це природне багатство, примножуймо його щосили! Принаймні, це прагнуть робити лісівники ДП „Рахівське лісодослідне господарство”.

Людвиг МІЛЬЧЕВИЧ,

начальник відділу лісового господарства ДП „Рахівське ЛДГ”.

Березинка – справжній рай для любителів природи

Впродовж року члени шкільного лісництва, яке діє при Видричанській ЗОШ І-ІІІ ступенів, крім отримання теоретичних знань з лісової справи, виконують практичну роботу, вивчають екологічні закони, вчаться охороняти ліси і природу, беручи активну участь у різних акціях, а також отримують профорієнтаційні знання. Всіляко сприяють школярам у пізнанні азів лісівництва учитель Йосип Людвик, дирекція Рахівського ЛДГ та лісничий Богданського лісництва Микола Грапенюк.

Стимулюють учнівську молодь по-різному, зокрема й організацією екскурсій. Цьогорічна повела найактивніших юних лісівників до дендрологічного парку в селі Березинка на Мукачівщині, закладеного в 60-ті роки минулого століття з метою випробування нових лісоутворюючих порід. Наразі на його території зростають 90 видів екзотичних деревних і чагарникових порід, завезених сюди з різних континентів, схожих за кліматичними умовами до наших. Тут – справжній рай для любителів природи.

Гуляючи природним об’єктом в супроводі майстра розсадника Наталії Слободянюк, екскурсанти ознайомилися з таємницями світу хвойних дерев і кущів з чудернацькими назвами (гінкго, кунінгамія, криптомерія, мікробіота, секвойя, аралія, діморфант та ін.), побачили і скористалися можливістю доторкнутися до різних видів дубів, кедрів і буків та інших місцевих культур, почерпнули чимало пізнавального про властивості, лісотехнічне значення розмаїтих порід дерев. Гід цікаво подала школярам інформацію, доступно пояснювала серйозні речі, легко підкреслювала всілякі дрібнички. Тож від’їжджали вони з бажанням обов’язково ще раз повернутися в чудову місцину.

Доповнили полотно вражень юних видричанських лісівників відвідини Мукачівського замку «Паланок». Підіймаючись сходами, блукаючи таємничими кімнатами та експозиціями цієї військово-архітектурної пам’ятки Закарпаття, дітвора відчула, як кожен камінь велетенської споруди дихає історією, що за кожною замковою брамою – власна драма, за кожним поворотом – чимало легенд. Переглянувши археологічні знахідки та етнографічні пам’ятки, унікальну колекцію ікон, старовинний і сучасний живопис у музейних залах, вдосталь нафотографувавшись на різних фонах величної фортеці, а також біля втілених у бронзі Ілони Зріні з сином та фігури Федора Корятовича, кожен потримався за палець скульптури князя та загадав бажання. Адже за легендою, воно повинне здійснитися. Майже всі, до речі, загадали, щоб подібні нагоди поєднувати корисне з приємним випадали частіше

OLYMPUS DIGITAL CAMERA