Державне підприємство “Рахівське лісове дослідне господарство” розташоване в південно-східній частині Закарпатської області на території Рахівського адміністративного  району.

Рахівський лісгосп був організований в 1995 році згідно наказу Мінлісгоспу України від 26.05.1995 р. №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях” на базі Рахівського лісокомбінату. Лісокомбінат, в свою чергу, був створений у 1959 році згідно постанови ЦК КПУ і розпорядження Ради Міністрів УРСР від 30.11.1959 р. №1834 на базі Рахівського лісгоспу і Рахівського ліспромгоспу.

Перший план лісових насаджень з розподілом на квартали був складений у 1865 році. З цього часу в лісах лісгоспу було проведено до 1951 року шість ревізій лісовпорядкування. Остання ревізія лісовпорядкування була проведена в 1931-1934 роках, матеріали ревізій (чеською мовою) – план організації господарства і плани лісонасаджень масштабу 1:28800 були складені на площу 48854 га.

Перше радянське лісовпорядкування проведено у 1951 році Львівською експедицією, наступне у 1959 році Харківською лісовпорядною експедицією, у 1969 році – 4-ю Київською лісовпорядною експедицією. При таксації лісу у 1969 році були використані матеріали ґрунтово-лісотипологічного обстеження, виконаного Комплексною експедицією Українського лісовпорядного підприємства в 1968-69 роках. У 1978 та у 1988 роках Українською аерофотолісовпорядною експедицією були проведені чергові лісовпорядкування на площі 42576 га.

В архівах лісгоспу збереглися матеріали всіх лісовпорядкувань.

Попереднє лісовпорядкування було проведено в 1998 р. Комплексною експедицією ВО «Укрдержліспроект». Роботи виконувались відповідно до вимог лісовпорядної інструкції 1986 року за І розрядом.

Нинішнє лісовпорядкування проведено за І розрядом у відповідності з вимогами чинної лісовпорядної інструкції, рішеннями першої лісовпорядної наради і технічної наради за підсумками польових робіт (додаток 1; 2).

Лісовпорядкування проведено за методом класів віку, який полягає в утворенні госпчастин, господарств, господарських секцій, які складаються з сукупності однорідних за складом і продуктивністю деревостанів, об’єднаних одним віком і способом рубки лісу. Первинною обліковою одиницею є таксаційний виділ, а первинною розрахунковою одиницею – господарська секція. Усі розрахунки здійснені на основі підсумків розподілу площ і запасів насаджень господарських секцій за класами віку.

Починаючи з 2000 року на території лісгоспу проводилося безперервне лісовпорядкування. Воно заключалося у щорічному проведенні натурних таксаційних робіт на площах, охоплених господарською діяльністю, на лісових ділянках, що зазнали стихійного впливу. Всі поточні зміни вносилися в по видільну таксаційну і картографічну бази даних, які підтримувалися в актуальному стані. За результатами безперервного лісовпорядкування надавались комплекти обліково-звітної документації, проводився аналіз виконання проекту організації і розвитку лісового господарства.

На території лісгоспу проводились дослідні роботи по впровадженню планів ведення лісового господарства на основі принципів наближеного до природи лісівництва відповідно до спільного швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства в Закарпатті FORZA.

Згідно лісорослинного районування територія лісгоспу відноситься до лісорослинної зони Українських Карпат, по лісогосподарському районуванню – до Гірськокарпатського округу, району буково-ялицево-ялинових лісів (С.А.Генсирук. Комплексное лесохозяйственное районирование Украины и Молдавии. – К. Наукова думка, 1981).

Клімат району розташування лісгоспу помірно-континентальний , вологий – у гірському лісовому поясі і помірно-теплий вологий у долині р. Тиса. В залежності від висоти над рівнем моря, експозиції схилів, складного рельєфу, даний район відрізняється особливостями мікрокліматів. Розподіл температури повітря складний і залежить від вертикальної зональності і особливостей рельєфу. В горах спостерігається пониження температури з підняттям вверх на кожні 100 м н.р.м. в середньому за рік на 0,7-0,8 ⁰С. Кількість опадів збільшується на 70 мм на кожні 100 м н.р.м., причому ця закономірність більш помітна влітку. На висоті 1200-1300 м проходить річна ізотерма +5 ⁰С, яку прийнято рахувати природною межею зростання бука.

Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведена в таблиці 1.3.1. (кліматограмі).

Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень слід відмітити пізні весняні та ранні осінні заморозки, перезволоженість ґрунту від проливних дощів, різкі коливання температури повітря, вітри швидкістю більше 15м/сек.

Територія лісгоспу за характером рельєфу являє собою гірську систему Українських Карпат, яка представлена схилами різних експозицій і стрімкості. Лісгосп розташований у найбільш високогірній частині Українських Карпат.

Територія лісгоспу розділена вузькими долинами річок  Чорної і Білої Тиси на три гірських масиви: Свидовець, Чорногора, Мараморош. Від гірського масиву Свидовець на територію лісгоспу заходять тільки східні схили хребта Камінного, які прилягають до річок Тиса і Чорна Тиса на території Квасівського лісництва.

Для східних Полонинних гір характерні широкі, плоскі вершини. На території гірського масиву Чорногора розташовані Говерлянське, Богданське, Білотисянське і східна частина Квасівського лісництва. Чорногора – найбільш високогірний масив, який займає 50% площі лісгоспу, тут знаходиться найвища гора Українських Карпат – Говерла (2061 м). Крім того, найбільшими вершинами гір цього масиву є: Петрос      (2022 м), Піп Іван (2026 м), Менчул (2002 м). Марамороські гори займають частину території лісгоспу, розташованої на південь від ріки Біла Тиса – Устєріцьке, Щаульське, Рахівське лісництва. Найвища вершина масиву – Піп Іван Марамороський (1940 м). Лісові масиви лісгоспу розташовані на висоті 420-1600 м над рівнем моря. Близько 54% площі лісгоспу знаходиться на висоті більше 1000 м.